Сонний хрущ

Сонний хрущ упав із клена,

Равлику зламав антену,

Покалічив собі ніжку 

Й у росі скупався трішки.

Насміхались перепілки:

«Хрущ зробив колиску з гілки-

Тож проспить усе на світі

У густім кленовім вітті».

             Світлана Штатська (Гресь)

"Я-краплина дощу..."

Я-краплина дощу

У осіннім терпкім павутинні.

Зупинися, прошу:

Я-в волошковім погляді синім.

Подивися: в траві

Я росинкою сяю для тебе.

Знаєш, зорі праві:

У озерах є теж своє небо.

Світлана Штатська (Гресь)

"Прокинься! Все мине, як мить..."

Прокинься! Все мине, як мить,

Не встигнеш навіть помолитись.

Ти спробуй в серце спокій перелить,

Щоб у перлині смутку відродитись.

І хтось колись твої слова знайде,

А хтось їх, може, навіть зрозуміє...

Та знай, що недарма цей світ піде

Туди, де сонце ввечері зоріє.

               Світлана Штатська (Гресь)

"Завтра вранішня тиша ..."

Завтра вранішня тиша 

Сонцем вистиглим впустить весну, 

Завтра вірші напишу 

Про кохання і зливу рясну, 

Про сурму і ожину,

 що підсинюють сутінків смак, 

про маленьку дитину, 

що стискає долоньки в кулак.

    Світлана Штатська (Гресь)

"Білим словом, бальзамом ніжності..."

Білим словом, бальзамом ніжності

 Розливаються прояви снів.

У сувійних секундах вічності, 

Як завжди,- нам бракує слів.

                Світлана Штатська (Гресь)

"Ти думаєш - я гасну, я старію..."

Ти думаєш - я гасну, я старію,

Що сутність днів моїх - мілке болото?

 То ж знай: я ще жива, я шаленію

 У вихрі снів - це не твоя турбота!

Що буде завтра: спалить Сонце Землю,

Чи, може, вечір переллється в ранок?

Я, певно, теж у цьому часі дремлю, -

Я - лише тінь нез’єднаних фіранок...

Нестерпно знати, що вмирать не варто,

Але і жити по законах треба.

Як жаль, що не написана ще карта

Мойого шляху по сузір’ях неба...

Світлана Штатська (Гресь)

"Куди ти йдеш? - запитую у себе..."

Куди ти йдеш? - запитую у себе.

І з кожним кроком в пальцях більше болю.

 Ще крок — і переллється в очі небо,

  А я не знаю райдуги паролю.

Я йду в незнане, та ступаю сміло

 На сміх промінню, вітру на поталу.

Ні, це не сонце душу спопелило.

Щоб зрозуміти - слів людських замало...

                   Світлана Штатська (Гресь)

Велика таємниця

Розказав Микола Грицю

Про велику таємницю:

Що у чайнику з водою

Дід живе із бородою.

Коли чайник нагріваєм-

Дід той пару виганяє,

А коли вода кипить-

Дід тихенько бурмотить.

                   Світлана Штатська (Гресь)

Привіт! Одвічні справи,друже...

Привіт! Одвічні справи,друже,

Судоми зводять від сум'ять. 

Але повір, я прагну дуже 

Цей світ зцілити від розп'ять!

              Світлана Штатська (Гресь)

"Я украду твою печаль ..."

Я украду твою печаль 

І розітру, як пил, в долонях.

Лиш сивини туман на скронях

Залишу — войовничу даль.

Ніхто не знав, що саме ти 

По серпантину барсом ніжним 

Мою самотність в мріях ніжив 

І роз’їдав без кислоти.

Ти не пройдеш моїх доріг, 

Твоїх, тим паче — не осилю,

 Але одну-єдину милю 

Запам’ятає мій поріг.

Ти ще не раз підеш у бій - 

У тебе войовничий норов!

Але не скоро, ще не скоро 

Покотишся теплом з-під вій.

Світлана Штатська (Гресь)

Слонопотам

Десь далеко в лісі темнім

Жив собі слонопотам.

Був на диво вельми чемним,

Але жив чомусь він сам.

Просто всі його боялись -

Був дивак він з диваків,

Бо в старенькому роялі

Він розводив павуків.

Ще - в мисливському кашкеті

Він мурашника тримав,

Спав чомусь він... на газеті

І постійно рахував:

-Раз-стара потерта гілка,

Два-мала трудяжка-білка,

Три-смачні, малі суниці,

Чотири лапи у лисиці,

П'ять ведмедиків вухатих,

Шість калюжок біля хати,

Сім хмаринок за вікном,

А у вірші вісім ком,

Дев'ять крапельок роси,

Десять смужок у оси.-

І отак бубнів весь день він,

Рахував козуль, оленів,

Зайченят,пеньки, горішки-

І усе без передишки.

Ось такий слонопотам-

Ходить тут, а чути-там.

(Світлана Штатська)

А на долонях...

А на долонях - повірянь ходи:

Дороги, радощі,невдачі, смуток,

І кожна ниточка свої дає плоди...

Тобі ж вирішувати : бути чи не бути!

                                              (Світлана Штатська)

"Вечірні зустрічі" (гість програми - Світлана Штатська)

Дитяча віршована книга про наше рідне місто Житомир

Перед вами - дитяча віршована книга житомирської письменниці Світлани Штатської про наше рідне місто Житомир. Читаючи її, ви впізнаєте ваші улюблені куточки Житомира, дізнаєтеся не тільки про його сьогодення, а й про минуле, розглядаючи малюнки, з гордістю і любов’ю скажете: «Це місто чудове!».

Читати

ЗАГУБИВ КОЛЮЧКУ (Світлана Штатська)

ЗАГУБИВ КОЛЮЧКУ
(ось такого їжачка зустріла  я нещодавно :)  )

Їжачок згубив колючку.

Плаче, бігає, шукає.

Загляда вже й під подушку,

Тільки й там її немає.

Розказав він киці тихо,

Що у нього сталось лихо.

Киця квостиком майнула:

„Я такого ще не чула!

В тебе колючок багато,

То ж одна – хіба це втрата?”

Світлана Штатська (Гресь)