Світлана Гресь (Штатська):

Світ розійшовся швами поперек,

Смугасте сонце визріло зенітом.

Щодня ганяє час буденний трек,-

Чеканням доленосного привіту.

Куняє день. В обличчях злих калюж

Приховує земля теплобрудноту.

Та озирається Душа довкруж -

І відбирає позитиву квоту.

 

Не вперше ранкам росами блукати,

Не вперше паводку штовхати берег.

Та вперше научитися прощати,

І зачиняти не відкриті двері.

               Світлана Штатська (Гресь)

"І сповнена сили, збадьорена ранком,

Родина пішла до костелу вздовж танка,

У сквері, по Замковій вулиці міста,

На пам'ять світлини зняли урочисті,-

Де камінь стоїть із відбитками дати

Про те, що Житомир отут розпочато...

Із книги "Це місто чудове"