Світлана Штатська (Гресь)

Слонопотам

Десь далеко в лісі темнім

Жив собі слонопотам.

Був на диво вельми чемним,

Але жив чомусь він сам.

Просто всі його боялись -

Був дивак він з диваків,

Бо в старенькому роялі

Він розводив павуків.

Ще - в мисливському кашкеті

Він мурашника тримав,

Спав чомусь він... на газеті

І постійно рахував:

-Раз-стара потерта гілка,

Два-мала трудяжка-білка,

Три-смачні, малі суниці,

Чотири лапи у лисиці,

П'ять ведмедиків вухатих,

Шість калюжок біля хати,

Сім хмаринок за вікном,

А у вірші вісім ком,

Дев'ять крапельок роси,

Десять смужок у оси.-

І отак бубнів весь день він,

Рахував козуль, оленів,

Зайченят,пеньки, горішки-

І усе без передишки.

Ось такий слонопотам-

Ходить тут, а чути-там.

(Світлана Штатська)