"Правди нема..."

Міниться в спогадах ритм перебранки, 

Я щось сказати спішила... Дарма! 

Може, мій розум тепер, наостанку, 

Скаже сумлінню, що правди нема...

Світлана Штатська (Гресь)

"Куди ти йдеш? - запитую у себе..."

Куди ти йдеш? - запитую у себе.

І з кожним кроком в пальцях більше болю.

 Ще крок — і переллється в очі небо,

  А я не знаю райдуги паролю.

Я йду в незнане, та ступаю сміло

 На сміх промінню, вітру на поталу.

Ні, це не сонце душу спопелило.

Щоб зрозуміти - слів людських замало...

            Світлана Штатська (Гресь)

"Мовчить ріка..."

Мовчить ріка: ні шереху,ні хвиль. 

Німує берег від водостояння. 

Мабуть, і тут буває повний штиль,- 

Безмовна тризна вічного мовчання.

                Світлана Штатська (Гресь)

"У тиші мудрість - особлива..."

У тиші мудрість - особлива:

Скрижалі вічності, печаль...

Але бува така щаслива 

Безмежна непокори даль.

              Світлана Штатська (Гресь)

"Перечитую тексти доріг..."

Перечитую тексти доріг:

 Вірші, проза,етюди, есе... 

Пил шовковий сувої зберіг

 про життя цього дня, непросте.

         Світлана Штатська (Гресь)

"Вірності поріг"

На барельєфі вікон літа 

Закарбувалися дощі, 

І від Неаполя до Кріта -

Зв'язались тугою плющі.

Гойдається невдаха-вітер

На розі вулиць гомінких.

Зламала блискавка пюпітр

Роялю  радощів дзвінких.

На барельєфі вікон літа

Закарбувався біль доріг...

Доля за межами орбіти

Шукає вірності поріг.

          Світлана Штатська (Гресь)

"Відпускаю печаль поезії..."

Відпускаю печаль поезії

В затяжний одинокий круїз. 

Зацвітають рожеві гортензії 

У підніжжя засмаглих беріз...

                   Світлана Штатська (Гресь)

"Ти пам'ятай..."

Не плач,мала, бо сльози це пусте,
Людей хороших важко осквернити. 

Ти пам'ятай, це діло не просте -

 У серці щирість до життя носити.

 Не ображай, хоч боляче бува, 

Не кидай слів пекучокострубатих, 

Ти, ліпше, створюй приязню дива,

 І кожен день прийдешній - стане святом!

                Світлана Штатська (Гресь)

"Думаю..."

Думаю, плутаю пасмо волосся, 

Риму приваблюю жалом пера. 

Все що минуло - лише відбулося, - 

Жити майбутнім настала пора!

                  Світлана Штатська (Гресь)

"Зостанься..."

Зостанься... вечір тисне в плечі.

Росою зрошені поля, 

Чекаю порятунку-втечі 

З орбіти жовтого бриля.

Зостанься... я мовчанням щирим 

Зцілятиму думки сумні...

Долонь твоїх - магніту вирій 

Стриножують слова мої... 

Зостанься... і не йди нікуди, 

Залиш буденність за вікном, 

Вдихай мене на повні груди 

У стомі вимерзлих оском.

Світлана Штатська (Гресь)

"Мікрокосмос твоїх очей..."

Мікрокосмос твоїх очей - 

Просто в душу терпким неспокоєм.

Не залишу ні крихти докору

На порозі твоїх дверей.

           Світлана Штатська (Гресь)

З моїми маленькими слухачами (ліцей №25 ім.М.О.Щорса)

"У мушлі спогадів спить настрій..."

У мушлі спогадів спить настрій,-

 Шумить, радіє ,пише вірші.

 Він не дає душі пропасти...

 І робить світ сумний - добрішим!

              Світлана Штатська (Гресь)

Міні-вистава на вірші Світлани Штатської (Гресь)

4 травня 2015 року в приміщенні Житомирської обласної дитячої бібліотеки для дітей відбулося літературне свято, на якому було вручено Почесну грамоту Житомирської обласної державної адміністрації за багаторічну творчу працю, значний особистий внесок у розвиток української дитячої творчості - Гресь (Штатській) Світлані Миколаївні. Також Світлана Миколаївна стала лауреатом літературної премії "Дідусева казка". На святі було презентовано міні-виставу на вірші поетеси, тож увага:

"У лісі - тиша неймовірна..."

У лісі - тиша неймовірна, 

Замовкло літо,вітер стих, 

Лиш зрідка чути: річки сміх

І фугу іволги вечірню.

Світлана Штатська (Гресь)

По закінченню зустрічі...

Ліцей №25 ім.М.О.Щорса, фото на згадку :)

ДРУГ КОРОВИ

-Хто корівці нашій друг?

Хто жене на пашу в луг,

Доїть, чистить у хліві...

-Ні, мамусю, зовсім ні -

Друг найбільший - наш Мурко:

Ой же ж любить молоко!

         Світлана Штатська (Гресь)

"Орієнтовано на вічність..."

Орієнтовано на вічність,

 А забувається за мить. 

Плануєш починання в січні,

 А скоро й осінь прогремить. 

Хвилинно дні стікають в прірву

 І забуваєшся... Невже 

Навіть собі важко повірить,

 Що роки тануть, мов драже.

         Світлана Штатська (Гресь)

"Шкаралупки огидних сюїт..."

Шкаралупки огидних сюїт

Розлітаються, гепнувшись долу. 

Скільки підлості є ще навколо 

Та найлегше - шукати брід...

Світлана Штатська (Гресь)

Загадка для моїх маленьких слухачів (ліцей №25 ім.М.О.Щорса, м.Житомир)