Зостанься... вечір тисне в плечі.
Росою зрошені поля,
Чекаю порятунку-втечі
З орбіти жовтого бриля.
Зостанься... я мовчанням щирим
Зцілятиму думки сумні...
Долонь твоїх - магніту вирій
Стриножують слова мої...
Зостанься... і не йди нікуди,
Залиш буденність за вікном,
Вдихай мене на повні груди
У стомі вимерзлих оском.
Світлана Штатська (Гресь)
Немає коментарів:
Дописати коментар