Щиро вітаю з Всесвітнім днем поезії. Нехай збуваються усі ваші творчі мрії, терпіння вам, сил та наснаги!

 

Вітаю із 150-річчям від дня народження Лесі Українки

 

До міжнародного флешмобу, присвяченого 150-річному ювілею Лесі Українки Україна, Житомир (обласний літературний музей)

  #GlobalLesyaUkrainka2021​ #ЛесяУкраїнка​ #СвітланаГресь​ #СвітланаШтатська​ #Поезія​ #Lesya150

 Готуємо до друку нову книгу. Дякую за чудові малюнки Аллі Юзепольській!

 Спіткнеться час і розіб‘ється день,

І хтось від нас назовсім так піде...

Що сльози? Спробуй змити біль утрат, —

І я , і ти у світі цім солдат.

       Світлана Гресь (Штатська)

Тішу себе,- ось і осінь скінчиться...

 

Тішу себе,- ось і осінь скінчиться,

Білу мережку накинуть сади,

Знову я радістю стріну сліди -

Ті, що згубилися у падолисті...

             Світлана Гресь (Штатська)

 Все ходить колом,

Та мене минає...

Туман у полі

Тулиться до раю.

Душа поета

Мов роси відтінок,

Немов комета

У космічних стінах.

Все ходить колом -

І зоря небесна.

Мо з новим болем

Сон німий воскресне,

День оживиться

Піснею старою,

Звук громовиці

Стрінеться з тобою

Світлана Штатська (Гресь)

 

Світлана Гресь (Штатська):

Світ розійшовся швами поперек,

Смугасте сонце визріло зенітом.

Щодня ганяє час буденний трек,-

Чеканням доленосного привіту.

Куняє день. В обличчях злих калюж

Приховує земля теплобрудноту.

Та озирається Душа довкруж -

І відбирає позитиву квоту.

 

Не вперше ранкам росами блукати,

Не вперше паводку штовхати берег.

Та вперше научитися прощати,

І зачиняти не відкриті двері.

               Світлана Штатська (Гресь)

"І сповнена сили, збадьорена ранком,

Родина пішла до костелу вздовж танка,

У сквері, по Замковій вулиці міста,

На пам'ять світлини зняли урочисті,-

Де камінь стоїть із відбитками дати

Про те, що Житомир отут розпочато...

Із книги "Це місто чудове"

І не востаннє сонце встане,

І не востаннє ніч прийде.

Ще, друже, райдуга повстане,

І кожен щастя віднайде.

І не востаннє причаститься

Росою божою - бджола.

І не востаннє - у криницю

Віллється мудрість джерела.

Світлана Штатська (Світлана Гресь)

Іван Сльота... Дякую...Світла пам'ять...

В оточенні музичних стін,-

Слова гармонії прості.

І ноти гамору, і сміх,

І ранок - ранок для утіх!

         Світлана Штатська (Гресь)

Над Житомиром ніч–

Ліхтарі у кутках засвітилися.

У небеснім вікні,

В морі темряви, зорі вмостилися.

Лиш самотній бульвар

Колискову наспівує ясеню…

Ніжні чари-дива,

Сон усім розлива –

У домівки Житомира-красеня.

         Світлана Штатська (Гресь)

"...Летить життя, де в царстві див

Відбиток свій нам час лишив..." 

                                   (З вірша  "Царство див", збірка "Сосни шумлять", 2004 рік)

Світлана Штатська (Гресь) "Слонопотам"

Вітаємо з ювілеєм Світлану Гресь (Штатську)!

Несміле проміння бриніло в росинках,

Співала-дзвеніла в повітрі луна,

І світ, мов крізь сльози, сміявся в дощинках:

Розсипала квіти, як чари, весна.

Леліли мелодії теплих струмочків,

Земля оживала від зимнього сну,

Із бруньок дзьобатих вродились листочки -

Берізка зі мною стрічала весну...

            Світлана Штатська (Гресь)

      ("Сосни шумлять", 2004 рік)

"Моє місто"

Моє місто 

Моє місто - з недоспаних снів:

Тихі вулички, чисті бульвари...

З-під  каштанів - приглушений спів

І тремтливі акорди гітари...

Сивий дим огорта куполи,

Що ховають верхівки за хмари.

Мрійне місто і запах весни

Западають у серце, мов чари.

(Зі збірки "Сосни шумлять", 2004 рік)

Карантин на кохання.

Продовжувать гру?

Не знаходжу підтверджень,

Ковтаю провини.

Але вечір шепоче:

«Облишмо журбу,

Я з безкрайнього неба

Прозрінням прилину».

І повірю на мить -

Нездійсненне здійсниться,-

Так мовчазно болить

Каламуття криниці.

І не треба повчань,

Мій досвідчений простір

Вже не стерпить пручань

На обмеження гострі.

Карантин на кохання?

Продовжую гру,

Піддаюся.

Знімаю завісу мовчання,

Так раптово усьому твоєму вторю,-

Я сьогодні німа від сліпого кохання.

                 Світлана Гресь (Штатська)